#00A3E0
#D50032
#FFD700
#4B8B3B
#A9A9A9
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.
Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.
Бачиш, з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю...
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
#4A90E2
#B0BEC5
#7B5B3A
#A3C9A8
#E0E0E0
I have grown cold, my dear, for you,
From longing I have turned involuntarily
Into a sycamore tree, which, burned with sorrow,
Stands alone among the beeches.
The leaves play in the spring sun,
And in my soul - sadness, like the heavens.
He grows and sings sycamore trees,
And the dew burns with tears.
The snow flies, prickly, like a trifle,
Winter comes and hums on the precipices.
The sycamore tree dreams of a sycamore tree
But its love is young.
He does not know that people will come,
They will measure him to pieces,
They will cut open his sad chest,
They will make a violin out of his sorrow.
#3B6A3F
#6EB3E4
#D8AA3D
#BEBEBE
#F1B2B2
Я стужився, мила, за тобою,
З туги обернувся мимохіть
В явора, що, палений журбою,
Сам-один між буками стоїть.
Грає листя на веснянім сонці,
А в душі — печаль, як небеса.
Він росте й співає явороньці,
І згорає від сльози роса.
Сніг летить колючий, ніби трина,
Йде зима й бескидами гуде.
Яворові сниться яворина
Та її кохання молоде.
Він не знає, що надійдуть люди,
Зміряють його на поруби,
Розітнуть йому печальні груди,
Скрипку зроблять із його журби.
#FFD300
#4CAF50
#87CEEB
#8B4513
#FFFFFF
#FFCC00
The sunflower had arms and legs,
It had a body, rough and green.
It raced with the wind,
It climbed a pear,
And tore into the bosom of the rot,
And bathed by the mill, and lay in the sand,
And shot sparrows with a slingshot.
It hopped on one leg,
To pour water out of its ear,
And suddenly it saw the sun,
A beautiful tanned sun,-
In golden curls,
In a red shirt,
Which rode a bicycle,
Passing the clouds in the sky...
And it froze for years and centuries
In golden mute admiration:
— Let me ride, uncle!
Or no, then take it at least on the frame.
Uncle, do you feel sorry?!
